Оставьте свой номер телефона и мы свяжемся с вами в течение 10 минут

Введите Ваше имя
Введите Ваш номер телефона
Slide item 1

√ Большой выбор

√Сертифицированных

√ Огнетушащих средств

√ По выгодным ценам

Выбор огнетушителя
Slide item 4

Ноу-хау в мире

средств пожаротушения

Подробнее
Быстрый заказ

(068) 642 09 69

(099) 022 98 46

Бесплатная доставка

по Харькову при сумме заказа от 5000 грн

Перші на бензинових моторах

130 років тому видано Німецький імперський патент за №37435 на «транспортний засіб, що працює на бензиновому моторі». Документ започаткував автомобільну епоху: 29 січня 1886-го Карл Бенц із Мангейма подав заявку на отримання патенту. Цей день визнано офіційною датою появи авто на світ. Новаторські винаходи Бенца і Даймлера (одночасно з Бенцом створив власний моторизований екіпаж) зробили революцію в сфері пересування, відкривши нові можливості для моторизації протипожежної техніки. (читать статью на русском языке)

НІМЕЧЧИНА


У 1901 році в Берліні на Міжнародній виставці з протипожежного захисту продемонстрували перший в світі автомобільний пожежний «обоз», призначений для міста Ганновер[1] і пожежний автомобіль фірми «Adler» (Adlerwerke) з Франфуркта-на-Майні. Легке авто перевозило чотирьох пожежників, драбини, колонку, котушку з рукавами та інше оснащення для подачі струменя від водогону (фото 1). У подальшому фірма «Adler» виготовляла авто для керівників команд, а з 1909 року – з відцентровими насосами «Зульцер» або лопасними - «Жентиль» продуктивністю 800 і 1600 л/хв. Автонасоси оснащували двигунами потужністю 35 і 45 к. с., що давало змогу розвивати швидкість до 50 км/год (фото 2).

Історія сучасних пожежних машин починається в 1902 році, коли компанія з Фрайбургу «Grether&Cie.» створила перший у світі транспортний засіб для пожежників з двигуном внутрішнього згоряння[2]. Двигун постачала фірма "Deutz" з міста Кельн. Пожежна вантажівка мала ковану ходову частину і розвивала швидкість 18 км/год. Працюючий на бензині або спирті, двоциліндровий двигун видавав 15 кінських сил потужності і мав систему запалювання на базі магнето. Привід - на задні колеса; там само був встановлений двигун, який переключався за допомогою фрикційного зчеплення на режим руху авто або роботи насоса. Місце водія та системи управління були розташовані у передній і задній частині автомобіля, де розміщувався екіпаж з двох пожежників (фото 3).

У 1902 році «Magirus Ulm» (пізніше Magirus-Deutz, а сьогодні Iveco Magirus) увійшла до історії як виробник першого «бензинового пожежного мотонасоса на автомашині» для пожежної команди Будапешта. Одночасно це був перший бензиновий автомобіль у лінійці компанії: рама з лонжеронами U-подібного профілю, запозичена у самохідного пожежного парового насоса, великі обтягнуті гумою колеса з дерев'яними спицями та «гарматною втулкою», бензиновий мотор від «Wartburg Eisenach» у 15 к/с, який за вибором надає руху заднім колесам або через велику коробку передач запускає поршневий насос, а також п'ять місць для сидіння і прикріплена на кормі рукавна котушка. 

Наступною важливою віхою є створення в 1904 році фірмою «Magirus» першої механізованої драбини, щоправда, її як і раніше треба було висувати руками. Поява незабаром мотопомп сприяла економічному розвитку компанії Magirus. Інші автовиробники теж почали в той час встановлювати пожежні надбудови на шасі вантажівок, часто оснащуючи їх пожежною технікою фірми Magirus (фото 4).

Інша фірма - «Benz-Gaggenau» - дістала назву 1905 року від міста, де було виробництво, а від 1907-го почала співпрацювати з фірмою Бенца, за допомогою якої вдалося налагодити випуск двигунів для вантажівок. Свій перший пожежний автомобіль - автоцистерну (вода подавалася стиснутим газом з балона) - фірма створила в грудні 1906 року для добровільної команди Ґрюневальда (поблизу Берліна). Машина мала двигун потужністю до 40 к. с. й пересувалася зі швидкістю 35 км/год. До 1909-го випустила перший автомобіль з насосом (фото 5, фото 6). Спочатку передбачали виготовляти їх на важких шасі з насосами високої продуктивності. Обладнували їх на 3-3,5-тонному шасі з насосом продуктивністю не менше 1800-2000 л/хв й класифікували як великі. Середні та малі з'явилися дещо згодом, коли на пожежні автомобілі виник попит з боку провінційних міст і містечок. Середні монтували на 2-2,5-тонному шасі з насосом продуктивністю 1200-1500 л/хв, а малі – на 1-1,5-тонному шасі з насосом 600-800 л/хв. Завод виготовляв також передові драбини та 25-метрові автодрабини. Продукція мала попит у пожежних командах Лейпцига, Циттау, Будапешта, Ікселлесу (Бельгія), Вальпараісо (Чилі) тощо.

Значну конкуренцію на ринку пожежних автомобілів створював плід праці Генріха Бюссинга з Брауншвейга – компанія«Büssing», яка вважалася найбільшою з випуску вантажівок и славилася високою якістю та незвичними технічними рішеннями. 1910 року Брауншвейгська пожежна команда першою в Німеччині повністю перевела обоз на бензинові авто, що складався з автоцистерни, автонасоса, автодрабини й автофургона для пожежного оснащення - всі на шасі «Büssing». Автонасоси виготовляли на 2,5-3-тонних шасі із чотирициліндровим двигуном в 40 і 50 к. с. та класичним розташуванням пожежного оснащення: драбини на верхніх поздовжніх стійках, рукавів на трьох котушках, всього іншого в ящиках під сидіннями. Авто комплектували дво- або триступінчастими відцентровими насосами, розташованими в задній частині автомобіля, які через додаткову трансмісію отримували крутний момент від двигуна. Продуктивність насосів становила 800 і 1200 л/хв, й розвивали вони тиск 8 атм., що давало змогу забезпечувати струмінь завдовжки до 25 м. Між сидіннями пожежників встановлювали бак на 300 л води, який давав змогу подавати перший струмінь, а також заливати насос, забезпечуючи його роботу. Команда з 11 осіб розташовувалася на передніх й поздовжніх сидіннях. Автодрабини виробляли в кооперації з фірмою «Magirus» на спеціальному подовженому шасі (фото 7), на ній монтували поворотно-підйомну раму з чотирма дерев'яними колінами. Встановлювали її вручну або за допомогою електромоторів, які живилися від динамомашини, що працювала від базового двигуна. Це забезпечувало драбині кут підйому колін 78˚, поворот навколо осі на 360˚, а також висування на 26 м. Саме такі автонасоси та автодрабину замовила Киівська управа. Зверніть увагу на розкішні, як для пожежної машини, обтягнуті шкірою сидіння.

До виготовлення пожежних авто також долучалися фірми:
• «DMG» («Daimler-Motoren-Gesellschaft»). Автонасос і одночасно вантажівка для превезення пожежної команди з пожежним лафетним стволом на причепі на базі Daimler-Marienfelde, Tип DC 3c (двигун - 5490 см3, 35 к.с., макс. швидкість - 30 км/г, карданна передача)[3] (фото 8).
• «NAG» («Neue Automobil AG»). Автонасос виробництва компанії Magirus для пожежників Данцига (Гданськ) на шасі вантажівки 3-t-NAG (двигун - 5699 см3, 31 к.с)[4]. На світлині автівка ще в непофарбованому стані (фото 9).
• «MAN» («Maschinenfabrik Augsburg-Nürnberg»). Magirus DL 28 (з пожежною драбиною К-16) на шасі 3-t-MAN-3-Zc- (4-цил. карбюраторний двигун 6302 см3, 40 к.с.)[5] (фото 10).

На середину 1913 року в пожежній охороні Німеччини функціонували 143 авто з двигунами внутрішнього згоряння, 16 - з паровим, 19 - з бензиново-електричним і 135 - електричних, що живились від акумуляторних батарей.

ФРАНЦІЯ


Французькі вогнеборці одними з перших зрозуміли переваги авто з двигуном внутрішнього згоряння.
Серед виробників пожежного транспорту виділявся один з найінноваційніших виробників автотехніки того часу - фірма «Delahaye». 1906 року для паризької пожежної команди вона створила перший автомобіль з насосом (фото 11). Він мав двигун потужністю від 45 до 60 к.с., вагу до 6,2 т і міг розвинути швидкість у 63 км/год. Продуктивність відцентрового насосу сягала 2400 л/хв. Допоміжний повітряний насос використовувався для запуску відцентрового насоса. Автомобіль був оснащений місцями для чотирнадцяти бійців та одного офіцера, трьома барабанами (бокові мали два 70 мм шланги довжиною по 300 м, а задній - два 160 м гумових шланги), гідравлічним обладнанням, інструментами і трьома драбинами, одна з яких - з гаком.
З 1906 року бренд почав випуск пожежних автомобілів з насосом на базі вантажівки Tип 32 з економічним 4-цил. двигуном (1950 см3, 12-16 к. с., 3-ст. коробка передач), які разом з пожежним устаткуванням вміщували п'ятьох пожежників [6](фото 12).
Інші авто «Delahaye» виготовляли з двигунами потужністю 30/40 і 45/60 к. с., відцентровими насосами «Фарко» продуктивністю 800 і 1100 л/хв та тиском 9 атм. Струмінь подавали на 35 м. Цікавим був раціональний підхід фірми до створення 1913 року автонасоса першої допомоги, який самостійно обслуговував три чверті виіздів за тривогою. Маючи двигун потужністю 20 к. с., відцентровий насос, бак на 400 л води, авто вивозило шістьох вогнеборців, 300 м рукавів та інше оснащення.

Був ще один французький виробник – «Mieusset» з міста Ліон, який теж причетний до становлення та розвитку пожежних машин на бензиновому паливі. Зокрема відома модель з 4-цил. двигуном 12CV та 3-х ступеневою КПП[7] (фото 13).

ВЕЛИКА БРИТАНІЯ

Далі буде...

  1. За матеріалами видання "Пожежна та техногенна безпека"
  2. [1]https://lindenholzhausen.de/brandschutzwesen
  3. [2]Die Geschichte des deutschen Lkw-Baus. Weltbild Verlag, 1994
  4. [3]http://www.brandweerleeuwarden.nl/feuerwehr/daimler-marienfelde
  5. [4]http://www.brandweerleeuwarden.nl/feuerwehr/mercedes-daimler-dc-3
  6. [5]http://www.brandweerleeuwarden.nl/feuerwehr/motorspritze-der-werksfeuerwehr-der-suddeutschen
  7. [6]https://fr.wikipedia.org/wiki/Delahaye_Type_32
  8. [7]https://de.wikipedia.org/wiki/Mieusset
  КП ХарьковСпецСервис   СпецЛитье   Добровільне пожежне товариство України   Пожарный и техногенный аудит   ХарьковСпецОхрана  

Мы на связи

Всегда Вам рады!

+38 068 642 09 69
+38 057 751 90 21
Этот адрес электронной почты защищён от спам-ботов. У вас должен быть включен JavaScript для просмотра.
г. Харьков, Украина

Мы на Facebook

 
Premium Joomla Templates